Презентація нового сезону на 1 + 1 «Світ навиворіт»
Ми побували на презентації нового сезону на 1 + 1 «Світ навиворіт». Програма присвячена Японії. Ведучий Дмитро Комаров показав економічно розвинену країну, яка займає третє місце по ВВП в світі абсолютно з іншого ракурсу. Акцентувалася увага на науці, дозвіллі, харчуванні та інших сферах життя японців. Цікаво, що малюків навчають за книжкою, в якій головним героєм виступає какашка. Їй присвячено багато мультиків і пісень. Для дітей це смішно, цікаво і нестандартно. Також йшлося про статеве життя японців. Показувалися love готелі, де номери складаються з двох кімнат в одній звичайні апартаменти, а в іншій різні пристосування для людей з різними сексуальними фантазіями. І це вважається нормою, так як квартири невеликі, а сім'я складається з кількох людей (чоловік, дружина, діти, брати, сестри, бабусі, дідусі) і просто немає місця для усамітнення. Як не дивно, але на ринку користується попитом ношена нижня жіноча білизна. Вразило, що середня швидкість потягів складає 300 км / год. (Для України це лише 60-80 км/год).
«Риба фуга є делікатесом. Її готувати має право тільки сертифікований фахівець, який пройшов спеціальне навчання - каже Діма, - так як в одній рибі міститься отрута, яка може привести до смерті сорока чоловік. І звичайно самому було цікаво спіймати, приготувати та скуштувати її. Ми познайомилися з родиною рибалок і всі разом вирушили в море. Рибину я звичайно витягнув, вирвав отруйні зуби, а чищенням зайнявся батько сімейства. В Японії це не законно і смертельно небезпечно. Потім, мені запропонували разом з ними спробувати фугу. Відмовитися я не мав права. Зізнаюся чесно, було не по собі. Але все обійшлося. »
Дмитро Комаров.Ведучий.
В Японії одного разу купив квиток на швидкісний потяг, а мене не пропускають на посадку. Справа в тому, що потрібно брати два квитка, один стандартний, а другий - за швидкість. Також, мав місце інцидент, коли забув в метро прилад для вимірювання радіації. Як не дивно, його не поцупили і я за допомогою поліції забрав його назад. Після цього ми спокійно залишали без нагляду предмети поки працювали.
Єгор Гордєєв. Ведучий «Сніданок з 1+1»
Кілька разів ночував на вокзалі в Дрездені та Берліні, тому що запізнився на пересадку. А в останній раз, у мене виявилася заблокована картка та грошей не було, тільки квиток. Я був голодний, познайомився з бомжами і розділив з ними трапезу. Це була дивовижна китайська лапша та сік. Ось так і скоротали ніч, це було приголомшливо.
Ісландія це країна величезних вітрів. Одного разу їхали машиною, раптом штормове попередження. Це було смертельно небезпечно, так як ти знаходишся фактично між айсбергів і відчуваєш колосальний страх. Ми періодично виходили, прив'язуючи себе мотузкою, розкопували автомобіль і їхали далі. У таких випадках з'являється віра в Бога.
Світлана Тарабарова. Співачка, композитор та автор пісень, продюсер
Під час однієї з екскурсій заблукала в Гонг Конгу. На мобільному не було коштів, та й роумінг дуже дорогий, а місцеву картку купити ще не встигла. Люди там не дуже гостинні та привітні, вони, замість того, що б допомогти почали мене водити колами. «Туди, туди, туди, туди». Мене огорнув страх. Пощастило, що потрапила на кафешку, де раніше була. І завдяки телефону адміністратора мене і знайшли.
Соломія Вітвіцька. Ведуча «ТСН»
Я пластун, це такий український скаут. Ми часто ходимо в Карпати і вміємо виживати в природних умовах, в тому числі, в екстрених ситуаціях. Мене нічим таким не налякаєш, тому всі ситуації навіть незвичайні сприймаю як норму і не запам'ятовую.
В медовий місяць ми з Владом були в середньовічному місті Фес, що в Марокко. Воно дуже старе. Пригадую аромати міста і мурахи біжать по тілу. Ринок, недалеко від якого шкірна фабрика,досі коли згадаю то в носі стоїть той огидний запах. Там, навіть, дають гілочку м'яти, що б хоч якось його перебити. Тому екскурсія в Фес для мене саме незабутнє і екстремальне явище в поїздках.
Арсен Мірзоян.Співак, автор пісень
Справа була в Бангладеші. У місті Читтагонг ми плавали на кораблі. Поліція так і не зрозуміла, що робить на ньому вісім білих чоловіків. Причина заняття дайвінгом для них не спрацювала. Так як там знаходиться цвинтар кораблів і були неофіційно озброєні люди, тому таким видом спорту там не позаймаєшся. І нас пару годин протримали у відділку
У Лівані спілкувалися з агентами служби безпеки. Там високий рівень національної безпеки, тому відео фіксація на вулиці заборонена. І коли вони побачили, що моя дочка фотографує на телефон, то у неї забрали гаджет та у ввічливій, але "повелітельной" формі попросили все видалити.
«Риба фуга є делікатесом. Її готувати має право тільки сертифікований фахівець, який пройшов спеціальне навчання - каже Діма, - так як в одній рибі міститься отрута, яка може привести до смерті сорока чоловік. І звичайно самому було цікаво спіймати, приготувати та скуштувати її. Ми познайомилися з родиною рибалок і всі разом вирушили в море. Рибину я звичайно витягнув, вирвав отруйні зуби, а чищенням зайнявся батько сімейства. В Японії це не законно і смертельно небезпечно. Потім, мені запропонували разом з ними спробувати фугу. Відмовитися я не мав права. Зізнаюся чесно, було не по собі. Але все обійшлося. »
Ми вирішили провести опитування серед зірок про незвичайні випадки, які відбувалися з ними під час подорожей.
В Японії одного разу купив квиток на швидкісний потяг, а мене не пропускають на посадку. Справа в тому, що потрібно брати два квитка, один стандартний, а другий - за швидкість. Також, мав місце інцидент, коли забув в метро прилад для вимірювання радіації. Як не дивно, його не поцупили і я за допомогою поліції забрав його назад. Після цього ми спокійно залишали без нагляду предмети поки працювали.
Кілька разів ночував на вокзалі в Дрездені та Берліні, тому що запізнився на пересадку. А в останній раз, у мене виявилася заблокована картка та грошей не було, тільки квиток. Я був голодний, познайомився з бомжами і розділив з ними трапезу. Це була дивовижна китайська лапша та сік. Ось так і скоротали ніч, це було приголомшливо.
Ісландія це країна величезних вітрів. Одного разу їхали машиною, раптом штормове попередження. Це було смертельно небезпечно, так як ти знаходишся фактично між айсбергів і відчуваєш колосальний страх. Ми періодично виходили, прив'язуючи себе мотузкою, розкопували автомобіль і їхали далі. У таких випадках з'являється віра в Бога.
Під час однієї з екскурсій заблукала в Гонг Конгу. На мобільному не було коштів, та й роумінг дуже дорогий, а місцеву картку купити ще не встигла. Люди там не дуже гостинні та привітні, вони, замість того, що б допомогти почали мене водити колами. «Туди, туди, туди, туди». Мене огорнув страх. Пощастило, що потрапила на кафешку, де раніше була. І завдяки телефону адміністратора мене і знайшли.
Я пластун, це такий український скаут. Ми часто ходимо в Карпати і вміємо виживати в природних умовах, в тому числі, в екстрених ситуаціях. Мене нічим таким не налякаєш, тому всі ситуації навіть незвичайні сприймаю як норму і не запам'ятовую.
В медовий місяць ми з Владом були в середньовічному місті Фес, що в Марокко. Воно дуже старе. Пригадую аромати міста і мурахи біжать по тілу. Ринок, недалеко від якого шкірна фабрика,досі коли згадаю то в носі стоїть той огидний запах. Там, навіть, дають гілочку м'яти, що б хоч якось його перебити. Тому екскурсія в Фес для мене саме незабутнє і екстремальне явище в поїздках.
Справа була в Бангладеші. У місті Читтагонг ми плавали на кораблі. Поліція так і не зрозуміла, що робить на ньому вісім білих чоловіків. Причина заняття дайвінгом для них не спрацювала. Так як там знаходиться цвинтар кораблів і були неофіційно озброєні люди, тому таким видом спорту там не позаймаєшся. І нас пару годин протримали у відділку
У Лівані спілкувалися з агентами служби безпеки. Там високий рівень національної безпеки, тому відео фіксація на вулиці заборонена. І коли вони побачили, що моя дочка фотографує на телефон, то у неї забрали гаджет та у ввічливій, але "повелітельной" формі попросили все видалити.
Коментарі
Дописати коментар